Розповім історію, яка трапилася з п’ятирічною донькою моєї подруги. Далі з її слів. Гостювала у нас як-то свекруха, внучку приїхала побачити. Ми з нею погано розуміємося. Вона живе в іншому місті, близько ста кілометрів від нас. Коли вона зібралася їхати додому, моя донька захотіла поїхати разом з бабусею – побачити дідуся і залишитися у них на кілька днів.
Поїхала проводжати на автовокзал. Автобус вже чекав, відправлення було хвилин через десять. Я посадила дочку в салон, а сама пішла за бабусею, якій захотілося купити водички. Ледве знайшла, поспішаємо до автобуса, і на останніх секундах вона відхиляється всередину. Автобус поїхав, а я, щаслива, що свекруха, нарешті поїхала, стала повертатися додому. Вже стала в думках будувати плани, як ми разом із чоловіком проведемо ці дні наодинці. Прийшовши додому, налила собі чашку кави і почала набирати воду у ванну. Раптом пролунав дзвінок у двері. Відкриваю, на порозі стоїть свекруха і кричить, що Вероніки в автобусі не виявилося.
Я в жаху – як таке могло статися, адже я сама посадила Вероніку в салон! Разом побігли на автовокзал. Добре, що він був далеко від нашого будинку. Почали шукати. Через пару годин, оглянувши всі закутки, поставивши на вуха всю поліцію, співробітників автовокзалу і опитавши перехожих, ми доньку не знайшли. Не знаючи, що й думати, різні думки лізли в голову, ми поверталися додому. Тільки увійшли в квартиру, як почав дзвонити домашній телефон.
Я кинулася до телефону – на іншому кінці чую голос свекра. Він дзвонить повідомити, що зустрів онуку, доїхала нормально. Лається, чому це ми відпустили дитину одну, ще маленька. Я нічого не розумію, прошу покликати до телефону доньку. І ось тут проясняється ситуація. Виявилося, що Вероніка, побачивши, що в автобус зайшла бабуся, сховалася за сидіння. Бабуся оглянула салон у пошуках онуки, пройшла туди-сюди по салону кілька разів і, не знайшовши дівчинки, підняла крик і, зупинивши автобус, вийшла з нього. Коли я запитала, чому донька так вчинила, вона відповіла:
— Бабуся дуже товста, мені з нею сидіти тісно.