Руїни в серці Омська. Сто років зникаючої історії. Нашу подорож у минуле пройде по руїнах «СибЗавода», найстарішого підприємства сільськогосподарського машинобудування на схід від Уральської гряди…
Історія заводу почалася з невеликої майстерні в далекому 1909 році, але по-справжньому знаковим для «СибЗавода» став 1918 рік. Після закриття Путилівського заводу в Ленінграді, приїхали в Омськ працівники цього підприємства разом з працівниками майстерень стануть у заснування нового підприємства.
Три сотні майстрів під керівництвом М. І. Дьякова утворили кооператив «Сільський працівник», а в 1922 році підприємство перейшло в держвласність і отримало ім’я І. Н. Смирнова.
Увага! Для об’єктивної оцінки матеріалу рекомендується дочитати весь текст до кінця. (ситуація з СибЗаводом явно неоднозначна)
Але безпосередньо «СибЗаводом» підприємство стало першого травня 1925 року. «СибЗавод» утворився завдяки злиттю фабрики їм. Зінов’єва і «мехзаводу» імені Смирнова.
Протягом десяти років після революції завод стрімкого нарощує обсяги і різноманітність продукції. Освоюється випуск ДВС, приводів і кузовів до сільськогосподарських машин.
Зараз руїни заводу виглядають так, як ніби до них докотилося відлуння Великої Війни…
Але у воєнні роки стан заводу було набагато краще нинішнього. В роки війни, для фронту, на заводі вироблялися протитанкові міни Б-7 і снаряди для реактивних систем залпового вогню «Катюша».
Навряд чи Президія Верховної Ради СРСР, що нагородив в 1944 році завод «Орденом Трудового Червоного Прапора» думав, що через 70 років посеред легендарного заводу почне рости ліс…
Після війни завод довгий час ріс і розвивався поглинаючи інші, більш дрібні підприємства. Так, у 1953-му злився з ним межує з території завод «Поршень».
Протягом наступних десяти років до складу заводу увійшли Омський «ЛитМех» і завод з виробництва молочної апаратури.
Починаючи з середини 60-х років завод зосереджується на випуску тракторних трансмісій. Наприклад, на «СибЗаводе» випускалися трансмісії для легендарного трактора ДТ-75м.
З початку 80-х і до 1992 на «СибЗаводе» були золоті часи. Спільна робота з Павлодарским заводом в ці роки дозволило підприємству пережити розпад СРСР і знайти себе в умовах ринкової економіки
Ми підійшли до новітньої історії заводу і кульмінації нашого матеріалу. А поки ми йшли через роки історії заводу, сам завод в цьому місці закінчується і далі ми йдемо дивитися заводську котельню, також занедбану…
«Дев’яності» — стали серйозним випробування для «СибЗавода». Але завдяки спільній роботі з Павлодарским заводом, що працював на експорт, підприємство продовжувало жити.
Розроблялися нові продукти, розширювався асортимент… Треба сказати, не безуспішно і в двохтисячному році, сівалка СКП -2 увійшла в число «100 кращих товарів Росії».
Наближаються ситі роки, час бурхливого зростання і відновлення економіки… Що відбувається далі? А тепер уважно стежимо за руками.
На початку «нульових» завод викуповує адміністрація Омської області і вже в 2003 нині Обласне ГУП «Сибзавод» перетворюється в 2003 році у ВАТ Сибзавод-Центр.
Центр же в 2007-му викуповує забудовник зі столиці ТОВ «Траст-Інвест»…
Планувалося, що забудовник вкластися в розвиток заводу і допоможе з переносимо виробничих площ «за місто». Кошти повинні були бути отримані за рахунок розпилу на металобрухт та продажу земельних ділянок майже 100% наявного технопарку…
Як ви можете бачити на фотографіях — «розпил» вдався! І в такому стані більша частина заводу перебуває з 2009 року… Але я б не просив Вас дочитувати до кінця, якби не один важливий момент.
Опустимо множинні зміни форми власності і перейдемо до підсумку. У 2016 залишки підприємства все ж викуповує належить державі ВАТ «Омська фірма «Фрегат» і СибЗавод продовжує жити і виробляти сільськогосподарську продукцію, але вже за межею Омська, в селі Таврійське…
Виробляє завод різні сівалки і борони як наприклад на фотографії нижче.
Ось така історія на руїнах. Висновків не буде.
Краще самі скажіть, що думаєте про всієї ситуації в коментарях під цим постом.
