Добровільна каторга

51

Восьмигодинний робочий день — велике досягнення людства, завойоване їм з великими труднощами. Але, звичайно, добровільні переробки і підробітку не забороняються.

А тепер преставьте собі людину, яка щодня до і після основної роботи досить довго виконує іншу, вимагає концентрації уваги, не прощающую помилок. Що ви про нього думаєте? Ну, напевно, що у нього четверо дітей, і всі голодні. Ось і оре як віл. Ні! За цю додаткову роботу він нічого не отримує. Ага, волонтер, значить — благородно! Знову не вгадали. А тепер сама пікантна подробиця. Крім відсутності доходів, ця діяльність тягне за собою ще й відчутні витрати!

Ну тоді, скажете ви, він мазохіст. Не поспішайте з висновками. Можливо, один з таких мазохістів ви і є, дорогий читачу! Якщо їздите на роботу та з роботи за кермом. Що це, якщо не напружений, монотонний і відповідальну працю, не тільки ніяк не оплачувана, але і навпаки, вимагає з боку трудящого оплати всіх пов’язаних з ним витрат?

Мене ви не задовбали. Хіба що опосередковано, адже прибуваючи на робоче місце одразу втомленим, ви неминуче виготовляєте товари або надаєте послуги дещо гірше, ніж могли б інакше.

Але самі-то, самі ви хіба не задолбались?