У 1966 році молодий поет Сэцуо Ядзакі натрапив в одному старому японському журналі для дітей на вірш, автором якого значилася така собі Місудзу Канеко. Ось ці вірші:
БАГАТИЙ УЛОВ
На ранкової зорі
Як багато спіймали —
Багатий улов із сардин!
На березі
Веселощі і свято!
А в океані влаштують поминки
По десяткам тисяч
Загиблих сардин
Ядзакі був вражений до глибини душі ступенем емпатії невідомої йому поетеси. Цілих 16 років він шукав хоч якісь сліди її біографії, поки не знайшов в Токіо її рідного брата, який, на щастя, зберіг щоденники своєї сестри, де було записано більше п’ятисот віршів, причому більша частина з них ніколи не публікувалася. Так забуте ім’я Місудзу Канеко знову зазвучало в Японії.
Місудзу Канеко (1903 — 1930)
Доля поетеси була дуже трагічна. Вона рано почала писати вірші і публікуватися в дитячих журналах, але її насильно видали заміж за нелюбого чоловіка, який не тільки їй зраджував, але і заразив венеричною хворобою. Вона зважилася на розлучення, проте чоловік відсудив їх дитини, що стало останньою краплею для Місудзу — у віці 26 років вона покінчила життя самогубством.
ТИ ЛУНА?
«Граємо?», запитаю
«Граємо», відповідять
«Бяка!», я злюся
«Бяка!», зляться у відповідь
«З тобою не воджуся», заявляю
«З тобою не воджуся», заявляють і мені
А потім, занудившись:
«Світ?», шепочу
«Світ», мені шепочуть у відповідь
«Невже ти луна?»
«Ні, я — це ти … і кожен з всіх»
Це її найвідоміший вірш, стало навіть загальнонаціональної рекламою, яку крутили по телебаченню в 2011 році після Великого східно-японського землетрусу, оскільки в ній звучав заклик діяти так, як ти сам хочеш, щоб чинили з тобою.
Тихиро Івасакі. «Русалонька»
А моє улюблене у Мисдзу Канеко — ось таке:
РИБКА
Як шкода мені морську рибку
Рис люди садять з турботою
Корів пасуть на полях
І карпов годують у ставку
А до морської рибки
Нікому й діла немає
Нікому не робила
Вона поганого
Але її спіймали
І віддали мені на обід…
Як шкода мені морську рибку
Haiku Daily в Telegram, де ви точно нічого не пропустіть
