Читання без поваги

429

— Дівчина, я хочу повернути гроші!
— А в чому проблема?

Негайно хапаюся за книгу: пропустили типографський брак? Порвана? Диска немає в комплекті?

— Ну, я хочу повернути. Я передумала.
— А коли ви її купили?
— Тільки що, — підказує касир.
— Я подумала і згадала, що знаю, де купити дешевше. Поверніть гроші!
— Дівчина, я ж вас два рази перепитала, — каже касир. — Спеціально почекала, чи будете ви брати, немає…
— Ну і що? Я хочу поміняти!

Йде з криками і скандалами про «такі гроші за книги» і все в такому дусі.

— Дівчина, я тут у вас два роки тому купував книжку, потім ще півроку тому купив, а вони однакові!

— Дівчина, я у вас купила ось цю книжку тиждень тому, а вчора сходила в інший магазин, там на двадцять рублів дешевше, поверніть гроші!

Будь їхня воля — взагалі б за книги не платили. Приходили, брали вподобану, потім б, може, навіть тому приносили, якщо не сильно цікаво. При цьому злодії, гади і шахраї — ми. Ми некомпетентні (тому що не знаємо змісту всіх книг, які продаємо близько шестидясяти тисяч найменувань), ми нечемні (вислухали претензію типу «все стало дорого, жити неможливо» і не поскаржилися за компанію), ми наживаємося на книгах, гребемо гроші лопатами, а грамотність в країні — жахлива. Так-так, у цьому ми теж винні.

Іноді я щиро не розумію, чому я все ще в книготоргівлі.