Пам’ятаєте, був у дитинстві такий віршик, в якому бідний листоноша ніяк не міг знайти Неумейку, якому адресовано лист? Так от, після читання цього сайту і стрічок в соціальних мережах у мене створюється враження, що такі листи пора масово розсилати дорослим громадянам. Чому? Навскидку відразу згадуються два приклади типових неумеек.
Одвічна скарга тих, хто вчиться готувати: навіщо писати в рецептах «сіль за смаком», «приправи за смаком», «гасити/варити/випікати до готовності» — адже ми знати не знаємо, скільки потрібно солі і коли настає готовність картоплі! Я зрозумію, якщо б це писали випускники дитячих будинків: там дітей, на жаль, не вчать навіть таким елементарним навичкам самообслуговування. Але люди, які виросли в сім’ї?! Мене теж ніхто не вчив готувати, мама не розповідала мені, як різати цибулю або варити макарони, але одного того, що я сиділа на кухні і бачила, як батьки проводять всі ці нехитрі маніпуляції, цілком вистачило для того, щоб спокійно повторити їх тоді, коли це знадобилося. Невже люди ніколи не бачили на своїх, чужих кухнях, в передачах і фільмах, як мами/тата/тітоньки/провідні пробують те, що нудиться на плиті? Відкрию страшний секрет: це один з кращих способів визначення готовності продукту!
Інший приклад: вічний стогін не менш дорослих хлопчиків і дівчаток про те, як складно заправити ковдру в підодіяльник і як вони витратили на це годину. Ну, тут навіть коментувати нічого не хочеться: це, мабуть, вроджена криворукість і дитинство, проведене на королівському троні… І це лише кілька прикладів, решта ви і самі зможете пригадати.
Я не стверджую, що люди повинні вміти все і вся, я теж багато чого не вмію. Але чому не можна просто вчитися, — спокійно, без істерик, повторюючи спроби, якщо щось не виходить? Навіщо кричати про те, що ти не вмієш і не знаєш елементарних речей, якими навчаються ще в дитинстві, на весь інтернет, та ще й з претензією на те, що ти один такий граф Монте-Крісто, а всі інші — самі знаєте хто?
Не задовбали, просто хочу спитати: самим не стрьомно?
