Постановою Конгресу США від 15 червня 1936 року 64 держави були запрошені взяти участь у Нью-Йоркській Всесвітній виставці під назвою «Будівництво світу завтрашнього дня».
16 березня 1937 року було прийнято постанову РНК СРСР про участь СРСР у Міжнародній виставці в Нью-Йорку. Для організації всіх підготовчих робіт щодо участі СРСР у виставці в 1939 р. була створена Радянська частина виставки, яка підпорядковувалася РНК СРСР. На неї покладалися розробка тематичного плану павільйону СРСР, організація робіт по проектуванню, будівництву та оформлення павільйону, підготовка експонатів. Виставка повинна була пройти в 1939 і 1940 році, і була розрахована на два літніх сезони.
Підписання угоди про між виставковою компанією та представниками радянського уряду. На фото зліва направо: повноважний представник СРСР в США Трояновкий, президент виставки Уелен і радник Повноважного представництва СРСР Уманський
Підписання контракту між радянськими представниками та виставкової корпорацією. Зліва заступник директора радянської секції Василь Бургман, праворуч президент виставки Уелен.
Заступник директора радянської секції Василь Бургман (праворуч) разом з архітектором-консультантом з американської сторони Симоном Брейнесом (ліворуч) оглядає макет виставкового комплексу. В центрі директор Європейської секції виставки Элбин Джонсон.
За контрактом з виставковою компанією, американська сторона безкоштовно надавала територію під будівництво павільйону і займалася ландшафтним оформленням ділянки. За все інше доводилося платити. Будівництво радянського павільйону обійшлося в 4 мільйони доларів, і він був найбільшим і найпопулярнішим з іноземних павільйонів.
Американський павільйон обійшовся у 3 мільйони доларів. До будівельних робіт залучалися місцеві підрядники, які працювали під керівництвом радянських представників.
5 грудня 1938 року. Радянські працівники та інженери з дітьми працюють на будівництво павільйону, зібралися на мітинг присвячений дворічної річниці прийняття другої конституції СРСР. На мітингу був присутній Борис Иофан.
На вершині сталевих конструкцій був поставлений радянський прапор.
Близько 800 осіб зібралися на мітинг з приводу підняття державного прапора СРСР над споруджуваним павільйоном. Через гучномовці транслювалася вітальна мова Калініна.
Прапор піднімає повірений у справах СРСР в США Уманський. Праворуч президент виставки Уелен.
Мітинг на місці будівництва радянського павільйону.
Святковий банкет після мітингу, який проходив в адміністративному будинку виставки.
Радянська сім’я на банкеті. Так і хочеться додати — типова
За спогадами власника компанії Stuart Dean, в 1937 році тільки несподіваний радянський контракт на роботи по монтажу статуї «нову радянську людину» зміг врятувати їх фірму від банкрутства. На дворі був розпал Великої депресії і підрядники вставали в чергу заради можливості попрацювати на будівництві виставки. 18. Вага голови становив 5 тонн.
Розвантаження літака АНТ-25 з борту судна на територію аеропорту Флойд Беннет Філд.
У мене була підозра, що тут колись побував цей літак.
У підсумку передчуття мене не підвело.
В аеропорту його розпакували, частково зібрали і підготували до тривалого участі в експозиції.
Потім перевезли на територію виставкового комплексу.
Після перевезення його остаточно зібрали і встановили на спеціальному постаменті.
Церемонія відкриття радянського павільйону.
Мер Нью-Йорка Фиорелло Ла Гардія виступає на церемонії відкриття.
Запрошені особи.
Новий повноважний представник СРСР в США Уманський.
Перший день роботи виставки.
Виставкова експозиція Радянського Союзу знаходилася в трьох різних будівлях: в Головному виставковому павільйоні СРСР, в Арктичному павільйоні, і в Холі Націй, де теж була обладнана невелика виставка.
У Холі націй була експозиція представляла політичну і соціальну структуру Радянського Союзу. Там можна було познайомитися з зображеннями значущих фігур в радянській історії і суспільного життя. Серед них були барельєфи Леніна і Сталіна та бронзові скульптури Калініна і Молотова. Стеля був прикрашений гербом СРСР з підсвічуванням.
Навколо нього розташовувалися менші за розміром герби одинадцяти республік входять в Радянський Союз. Герби були виконані з дорогоцінних і напів-дорогоцінного каміння.
Морські піхотинці марширують на тлі радянської експозиції в Холі Націй.
На стіні стіні висіла діаграма показує пристрій і структуру радянського уряду. На стіну, в автоматичному режимі, проектувався фільм про вибори 1937 року. Так само стіна була прикрашена живописом із зображенням першого засідання Верховної Ради СРСР. На великому столі в центрі були поміщені копії радянської Конституції на семи мовах світу.
Головний радянський павільйон привертав загальну увагу гігантської 24-метрової сталевої скульптурою під назвою «Нова радянська людина», роботи В’ячеслава Андрєєва. Громадянин важив 30 тонн, був змонтований на металевому каркасі за типом Статуї Свободи, і встановлений на центральному 60-метровому пілоні-обеліску.
Пілон разом зі статуєю був другим по висоті спорудою на території виставки. Радянська зірка піднялася вище американських державних прапорів, з-за чого, після відкриття виставки, американцям довелося встановлювати свій прапор на вершині 80-метрової парашутної вишки, щоб повернути собі моральну перевагу на території виставкового комплексу.
Відвідувачі прозвали скульптуру «великим Джо, «робочим Джо», і «пасажиром на Бронкс-экспресвее». Останнє прізвисько з’явилося тому, що фігура нагадувала пасажира тримається за поручень в автобусі.
Скульптура символізувала нового радянського людини, сильної духом, тілом і інтелектуально освіченої. В руках він тримав копію рубіновою кремлівської зірки діаметром 3.6 метра. Фронтальна частина пілона була облицьована шокшинским малиновим кварцитом. В іншому оформленні фасадів та інтер’єрів павільйону активно використовувався мармур. Сам павільйон мав підковоподібну форму.
На двох його фасадах були змонтовані барельєфи Леніна і Сталіна. Під Леніним розташовувалася скульптурна композиція символічно зображувала учасників революційних подій 1917 року. Під Сталіним були зображені радянські громадяни в процесі героїчного побудови соціалізму. Скульпторами цих груп були Муравин і Лисенко.
Нічне підсвічування павільйону.
Кольорові кадри.
Увійшовши через головні двері праворуч, погляду відвідувачів відкривалося величезне панно розміром 16 на 9 метрів із зображенням робітників, льотчиків, полярників, артистів, вчених та інших героїв країни рад, що йдуть спільною дорогою соціалізму назустріч світлому майбутньому. Робота називалася «Знатні люди країни Рад», і була виконана колективом з 11 художників під керівництвом Василя Єфанова.
Праворуч і ліворуч стояли скульптури Леніна і Сталіна роботи Сергія Мекурова, виконані з граніту, зменшені копії статуй встановлених в Дубні на каналі ім. Москви.
Пам’ятник Сталіну з Нью-Йоркської виставки зараз знаходиться в Парку Мистецтв у Москві, а Ленін був встановлений на початку бульвару Тараса Шевченка навпроти Бессарабського ринку в Києві.
На правій стіні розташовувалася величезна географічна карта СРСР масштабу 1:1 500 000 під назвою «Індустрія соціалізму», виконана з дорогоцінних і напівкоштовних каменів, прикрашена діамантами, рубінами з використанням платинованим срібла. Всі карти становив 3,5 тонни.
Піднявшись широкими мармуровими сходами, відвідувачі потрапляли в зал «Народне господарство і соціалістичний праця». Там можна було дізнатися, що таке стахановський метод, побачити панораму Магнітогорська, масштабну модель і фотографії клубу для робітників, а так само випущену стінгазету робочими металургійного комбінату. Так само там була купа діаграм показують перевагу соціалістичної системи праці над капіталістичною.
Вивчивши все це відвідувачі йшли далі в зал «Транспорту та енергетики». Тут можна було постояти перед макетом Дніпрогес, подивитися на макет міста Запоріжжя, і подивуватися на макет будується Куйбишевської гідроелектростанції, найбільшої на той момент у світі.
Крім цього, в цьому залі розповідалося про транспортну інфраструктуру СРСР, про масштаби механізації в сільському господарстві, і познайомиться з останніми рекордами встановленими радянськими льотчиками. Подальший шлях лежав в зал «Культури і відпочинку».
Він знайомив відвідувача з високими стандартами життя і відпочинку радянських громадян, а так само з безкоштовними системами радянської медицини, дитячого виховання, соціальної допомоги та освіти по всій країні. Спорт був представлений фотографіями тисяч гімнастів йдуть стрункими колонами по Червоній площі в Москві.
Не встигали американці подивуватися безкоштовної радянській медицині, як їх вже чекав наступний сюрприз у вигляді залу присвяченого соціалістичному містобудування. Тут можна було дивуватися гігантського макету Палацу Рад, виконаному в масштабі 1:75, весившему 20 тонн, достигавшего 4 метрів у висоту і складався з 117 000 деталей.
Будівля уявлялося, як вже будується, і найвища у світі після його закінчення
Тих, хто не захопився розмахом Палацу Рад, повинна була вразити фрагмент станції московського метрополітену «Маяковкская», виконаний у натуральну величину, тільки без шляхів і поїздів. Реальний масштаб станції був переданий за допомогою великих дзеркал, розміщених по обох кінцях фрагмента. Після такого розмаху, дивитися на успіхи в звичайному житловому будівництві і міському плануванні було вже не цікаво
Подальший шлях лежав в зал «Мистецтв». Там можна було закріпити отриманий матеріал подивившись на полотна і скульптури радянських художників виконані в стилі соцреалізму, а так само здивуватися величезному кришталевому фонтану.
План нижнього поверху павільйону.
Далі йшов зал «Дружби та єдності радянських людей». Стіну була цілком прикрашена величезна мистецька панорама «Єдність народів СРСР», розміром 80 метрів в ширину і 8,5 у висоту, Це була робота колективу з 12 художників під керівництвом Ф. Ф. Фидоровского і Ст. Н. Яковлєва. Темою панорами була радянська земля і дружба народів.
На задньому плані зображені ландшафти з усього Радянського Союзу, старі і нові міста, комуністичні будівництва, індустріальні центи, колгоспи і радгоспи, гідроелектростанції і канали. У небі летіли літаки. По морях і річках пливли кораблі. В центрі стояв Палац Рад, від якого відходила широка вулиця, по якій маршем йшли колони щасливих радянських людей.
На панорамі було зображено близько 800! фігур представників усіх народів, що населяють СРСР: робітники, колгоспники, вчителі, службовці, вчені, військові та моряки. По боках були зображені групи солдатів, моряків, льотчиків і танкістів стоять на сторожі соціалістичних завоювань.
План верхнього поверху павільйону.
Насолодившись щасливими радянськими посмішками відвідувачі переходили в зал «Літератури, наук і преси», в якому чільне місце було приділено роботам Маркса, Енгельс, Ленін і звичайно ж Сталіна. Тут же виставлялися радянські газети і була експозиція присвячена ролі преси в житті держави. Тут можна було посидіти, відпочити та ознайомитися з радянською кінохронікою яку показували на великому екрані.
Цікаво, що всі приміщення радянського виставкового павільйону були обладнані кондиціонерами. Звідти на ескалаторі можна було потрапити на дах будівлі, де знаходилися ресторан і кінотеатр. У ресторані пропонували страви російської, української та кавказької кухонь, працював бар. В кінотеатрі, розрахованому на 300 глядачів, і так само оснащений кондиціонером, показували театральні вистави і новинки радянського кінематографа.
Крім виставкового павільйону радянські фільми так само йшли в декількох кінотеатрах Нью-Йорка і Чикаго. В рамках виставки показували антифашистські кінофільми «Професор Мамлок» і «Олександр Невський».
На першому поверсі павільйону працював сувенірний магазин, де продавали книги, газети, платівки з російської і радянської музикою і різні сувеніри з символікою виставки та павільйону. На цьому знайомство з головною будівлею радянської експозиції можна було вважати завершеним. Неподалік знаходилося ще одна будова входило в радянську експозицію — Арктичний павільйон. Всередині можна було подивитися на оригінальне обладнання використовувалося під час експедиції Папаніна, на велику модель криголама «Сталін», і стенди котрі розповідали про всі етапи складного шляху освоєння Артики.
На стелі була змонтована світиться карта зображувала маршрути арктичних перельотів Громова та Чкалова, безпосадковий переліт Москва-Північна Америка, досконалий Коккінакі у квітні 1939 року, і маршрут дрейфу полярної станції Папаніна. Перед павільйоном виставлявся літак АНТ-25 на якому здійснив переліт з СРСР в США Валерій Чкалов.
За даними преси, яка висвітлювала виставку, щодня близько 20 тисяч відвідувачів відвідувало павільйон СРСР. У вихідні дні їх кількість досягала 200 тисяч чоловік. Всього ж за перший рік роботи з експозицією Радянського Союзу познайомилися близько 16,5 млн. американців і жителів інших країн.
Повторити успіх на наступний рік вже не вдалося. Підписання пакту Молотова-Рібентропа, розділ Польщі і подальше напад на Фінляндію призвело до напруги в міжнародних відносинах та виключення країни з Ліги націй. У відповідь на це Радянський Союз в односторонньому порядку розірвав виставковий контракт без будь-яких пояснень. За його умовами необхідно було за 90 днів прибрати всі споруди з наданого ділянки.
Для цього радянською стороною було укладено контракт з компанією Albert A. Volk Company, яка приступила до демонтажу будівлі з можливістю його подальшої збірки на території Радянського Союзу.
Всі виставкові матеріали акуратно описувалися, пакували і відбивались з участю радянських представників.
Демонтаж облицювання.
Початок демонтажу сталевий скульптури.
Початок демонтажу сталевий скульптури.
Початок демонтажу сталевий скульптури.
25 січня 1940 року.
Літак був знятий з постаменту, розібраний і відправлений назад на аеродром для підготовки до транспортування по морю.
Майданчик на місці, де стояв радянський павільйон.
Після закінчення демонтажу все було занурене на кілька судів і відправлено в Радянський Союз. На наступний сезон публіці замість величезного павільйону з робочим в небі з’явилася лише рівний майданчик. Більшість фото взяті з фонду Нью-Йоркської публічної бібліотеки.
