Як бути нещасною німецькій принцесі, яка опинилася в далекій і жахливій країні, де кругом холод і холоднеча, а навколо все такі непривітні і говорять на дивному мовою? Саме правильне — стати своєю. А для цього потрібно не тільки чарівність, розум і спритність, але і гроші, адже, якщо ти крутишся у вищому суспільстві, то і витрати у тебе будуть відповідні.
Ось і Софія Августа Фредеріка, вона ж у хрещенні Катерина Олексіївна, швидко розібралася, що до чого, навчилася витрачати виділені їй гроші швидко і весело, після чого почала шукати додаткові джерела фінансування. Таким виявився британський посол Чарльз Хэнбери Вільямс.
Чарлі забезпечував принцесу стабільним гонораром. Наприклад, точно відомо і те, що в 1750 році він заплатив їй 50 тисяч рублів, в 1756-м – 44 тисячі. І так далі. Натомість отримував відомості про особисті переживання принцеси, її чоловіка-болване, не розуміє піднесеної душі, а заодно точні відомості про настрої імператриці і плани у внутрішній і зовнішній політиці.
Для того, щоб «агент Софія» не зірвався з гачка, був використаний ще один важливий спосіб затягування в мережі такого потрібного людини. Секретар посольства Станіслав Понятовський став постійним постільною розрадником нудьгуючої принцеси.
І все б нічого, адже Англія була важливим торговельним партнером далекої північної країни. Але після початку Семирічної війни не вийшло так, що Англія виявилася союзником головного ворога далекої північної країни. І інформація від колишньої німецької принцеси, а тепер дружини спадкоємця трону йшла до короля країни, з якої йшло жорстке військове зіткнення.
Справа дійшла до того, що після абсолютно незрозумілого демаршу головнокомандуючого армією, яка після перемоги при Гросс-Егерсдорфе, жваво була відведена на зимові квартири, імператриця запідозрила, що справа нечиста і шпигунів і зрадників у неї – головнокомандувач, дружина спадкоємця і канцлер. Врятувало «агента Софію» те, що канцлер перед арештом встиг спалити секретну переписку і слідів зради не залишилося.
У 1762 році імператриця Єлизавета завершила свій життєвий шлях, на троні опинився чоловік нашої шпигунки. А над самою шпигункою нависла загроза розлучення, тому що чоловік її давно і пристрасно ненавидів. Як і вона його. Але принцеса була розумною жінкою і почала активно натякати англійської, а заодно і французькому посланцям, що непогано б профінансувати дружину імператора, яка готова на крайні заходи, щоб не опинитися розлученою. Аж до того, що захоче стати вдовою. Французи чи то не зрозуміли натяків, то виявилися занадто жадібними. А ось англійці все зрозуміли правильно. Вони завжди все розуміють вірно. Тому «агент Софія» гроші отримала.
Незабаром у далекій північній країні відбулася рокіровка. Чоловіка «агента Софії» схопили сильні «гемороїдальні коліки», а спритний «агент» опинився на чолі великої країни…
Але повної і нескінченної подяки англійці не дочекалися. Гра була рівна, грали … (там не зовсім друковані синоніми). Загалом, дещо англійці, звичайно, отримували. Але в цілому, опинившись на самому верху і домігшись того, чого хотіла, «агент Софія» швидко забула про те, що була чиїмось агентом і отримувала у когось гроші. Вона була люб’язна, расточала компліменти.
Але Катерина II, а це була саме вона, була тепер російською імператрицею і діяла строго в інтересах своєї країни так, як вона їх розуміла. Тому англійцям доводилося ковтати сюрпризи кшталт «збройного нейтралітету», відмов допомогти з солдатами і так далі. Але торгові привілеї англійці все-таки в 1766 році отримали.
