Аеробіка на сталевому циліндрі

21

Я займаюся pole dance. Якщо вам незнайомий цей термін — це танець на жердині. Вже посмеиваетесь? Ну-ну.

Я почала цим займатися, тому що мріяла забратися під стелю, подивитися на світ з висоти кількох метрів вниз головою, відчути свою силу, а не для того, про що ви думаєте.

Серед усіх близьких і не дуже людей найадекватнішою, на подив, виявилася моя консервативна мама — мудра східна жінка, яка попросила бути обережніше («це ж травматично»). З нею солідарний чоловік. Але решта…

Ні, дорогі колеги, я не поїду в сауну з вами на наступному тижні.

Ні, подруга, мій чоловік не ґвалтує мене кожні двадцять хвилин, тому що я не ходжу по хаті гола і в туфлях на двадцатисантиметровом підборах.

Ні, я достатньо заробляю в офісі і не маю жодних «халтурок» по місцевих клубах.

Ні, я займаюся не для того, щоб всі трюки фотографувати і викладати в instagram. Ви у мене там хоч одну фотографію на жердині бачили?!

Ні, я не збираюся демонструвати вам те, що ви називаєте стриптизом, на найближчому стовпі.

Все, з сьогоднішнього дня кажу, що займаюся аеробікою, бо інакше мене вкінець за-дол-ба-ють.