Я часто задалбываюсь, та й напевно сам нерідко стаю причиною задолбашек інших людей. А все із-за небажання вести неконструктивні діалоги. Кнопочку ж змусив натиснути черговий напад, пов’язаний з прочитанням історії на цьому сайті.
Так, не тільки у лейтенанта Шмідта були діти. Тільки раз співрозмовник в розмові розповідає мені щось на кшталт: «Забивав в стіну цвях, а вона бетонна, треба перфоратором посверлить і дюбель-цвях вбити», — я кажу — «Напевно». Бо як ще відповісти людині?
Він сам вже знайшов помилку, сам описав метод рішення — що йому ще потрібно?
Ні, йому треба поділитися своїми думками з іншим людиною, причому викладеними в такій формі. І як накажете реагувати? Підтвердити його рішення? Спростувати? Відповісти нейтрально?
Ось і виходить — підтвердь я ваші слова своїм висловлюванням, я потрапляю в категорію задолбавших. А чому ж? Тим, що погодився з вашим твердженням?
Запропонувати альтернативний варіант — почнуться суперечки, так як висновок і рішення вже прийняті. А вихованням і навчанням вашим мені займатися ніколи, це батьки є, або, на крайній випадок, фахівці.
Тому і відмахуюсь загальними фразами, «угу», «ага», «буває», «напевно».
Таке я прощаю тільки своїм літнім родичам — їм справді, найчастіше не про що поспілкуватися, так як різниця у віці і технологіях величезний, а щільність поЕкшн низька — котлети розвалилися, так перегоріла лампочка в під’їзді. Цим людям Екшн сно потрібно спілкування, і я з радістю їх надам, коли можу.
Ви, судячи з задолбашке, доросла людина, а намагаєтеся нав’язати мені безглуздий діалог про свій побут, та ще й не даєте в цьому діалозі взяти участь, виставляючи мене або недоумком, або сухарем. У діалозі, так уже повелося, беруть участь обидві сторони. А ваше висловлювання таким назвати не можна.
Краще вже про погоду говорите.
